Елегія в прозі “Будиночок на розі двох вулиць”

miniatura_bud2І, ніби, і банальна ситуація, заїжджена, протерта до дир. Скільки ви чули таких милих романтичних історій, а скільки їх можна побачити! Та, знаєте, не в тому справа, що вони повторюються, що вони схожі одна на одну. То для нас вони схожі, повторювані, однакові. Для кожного з них, хто в середині тої історії, вона неповторна, вона єдина, і така нетривка як мить, але яка яскрава мить. І тут зовсім не йдеться про вічність почуттів, бо ми то з вами добре знаємо, що це неможливо, вони ще ні, вони ще не знають.

Фотогалерея

Тут ідеться про справжність моменту, який запам’ятається на завжди. І знаєте, добре було б нам всім чим довше не знати. Бо чим менше ми думаємо про вічність, тим більше часу ми тут, тим повніше ми проживаємо цей конкретний момент, що зветься життям.

Юлія Романків
вчитель української мови та літератури, світової літератури, музики