Літературна вітальня, присвячена 200-літтю з дня народження Тараса Шевченка

shevchenko_knu

Поезія – це завжди неповторність, якийсь безсмертний дотик до душі

Ліна Костенко

На цій літературній вітальні ми говорили про роль митця, поета, Орфея в нашому житті. Учні та вчителі читали вірші Тараса Шевченка, вірші поетів-класиків, а також сучасних поетів, де висвітлювались різні спектри творчої долі, цінність поезії і, звісно, цінність спадку, досвіду, який залишив нам через віки Великий Кобзар.

Ні десять років заслання, ні замовчування найяскравіших творів, національних і самобутніх, не стерли з пам’яті українців головного – Тараса Шевченко. Він даний Богом людям, творив для них, був їх учителем і духовним провідником у царстві пітьми.

О поете! Гіркий розпач і зневіра такі зрозумілі нам через століття… Але повір, дух вільного творця нуртує у могутньому тілі сучасної поезії.

Поети такі різні у своїх творчих проявах, художніх образах, засобах змалювання дійсності, але в одному вони одностайні: вони пишуть для того, щоби ми стали кращими, вони пишуть щоби змінити світ.

Тарасе!
Ти, певно, знав,
що ще багато нам прийдеться пережити,
прийдеться переплакати, переболіти,
ще не один рубіж потрібно буде перейти.
Але ти вірив у своїх посланнях, заповітах,
що ми неодмінно будемо ІТИ!

Тарасе!
Приходь до нас й надалі у своїх думах-віршах!
Приходь, щоб не забули часом ми про гідність,
Щоб пам’ятали вічно ми про той геройський прах.
Приходь, Тарасе, як не на яву, то хоч у снах…

Юлія Романків
вчитель української мови та літератури, світової літератури, музики