Поетичний перформанс “Шість муз Шевченка” або “У баладі тільки дівчата”

title_6_muz_avatarМи багато говоримо про Тараса Шевченка як про героя, про духовного наставника, багато читаємо його громадянської і патріотичної лірики, де він закликає нас до єдності, до боротьби за волю, за незалежність. І так часто забуваємо, що попри це все він залишається чоловіком, звичайним, земним, зі своїми переживаннями, емоціями, прагненнями, амбіціями. І найголовніше – він чоловік-поет, творчий чоловік. А як відомо творчість завжди ходить, тримаючись за руку з натхненням, іншими словами, з музою.

Фотогалерея

На цьому святі ми говорили про те, що заставляє поета писати, про те, що надихає творити прекрасне, про те, заради чого, а точніше, заради кого, варто написати всього один вірш, одну поему, одну баладу, але таку, що вибудує цілий всесвіт, наповнений різнобарвних емоцій, переживань, солодких і гірких трунків нашого життя. Таким натхненням для поета-чоловіка, звісно, що були жінки. Цей образ у творчості Шевченка втілювався то в юну дівчину, то в досвідчену жінку, то жінку-матір, що переходив до образа Матері-України та Матері Божої.

Формат перформансу допоміг нам наблизитись до метафізичного стану митця під час творення поезії. Ми, ніби, опинились на горі Парнас, де Аполлон-Шевченко зі своїми музами співає свої балади.

Юлія Романків
вчитель української мови та літератури, світової літератури, музики